1. У давнину так називали християнського подвижника, що довгим постом виснажував своє тіло; пустельника. У прикладі згадується, що довгий і сухорлявий отець Мойсей нагадував своєю статтю тих аскетів-святих, яких зображують на візантійських іконах. Також строгим моралістом і аскетом був Іван Вишенський, а один із персонажів оповідання схожий на молодого аскета, що оселився в пустелі.
2. У переносному значенні це людина, яка веде суворе, строге життя, вкрай обмежуючи власні потреби. Як ілюстрацію наведено можливий образ вченого-аскета, що, віддалившись від світу, поринає у вивчення наукових книг.