1. (в історії науки) теорія спадковості, запропонована Ф. Гальтоном, яка стверджувала, що спадкові ознаки передаються виключно від предків, без впливу особистих характеристик батьків, і є основою “вищої спадковості” аристократичних родів.
2. (у евгеніці) напрям, що проголошував необхідність поліпшення людської породи шляхом схрещування представників “найкращих” сімей або рас для збереження та посилення “вищих” якостей.