АРИФМЕТИКА, -и, ж. 1. Галузь математичної науки, присвячена вивченню основних властивостей чисел та операцій, що над ними виконуються. Наведені приклади вживання: “То це й мені треба доконечно сідати за граматику та арифметику?” (цитата з твору М. Н. Левченка, 1956); “Зінаїда Федорівна викликала його відповідати урок з арифметики” (цитата з твору В. Донченка, 1957).
2. У розмовній мові, інколи з іронією, — обчислення, підрахунок. Як ілюстрація: мовець розповідає, що працює з колегами двадцять років, а до нього вчителька Ганна Антонівна навчала дітей ще двадцять. “Арифметика чимала — сорок років, як однісінький день” (цитата з твору Ю. Яновського, 1958).