1. (в мистецтві) напрям у європейському живопису та графіці першої половини XX століття, представники якого прагнули поєднати принципи академічного мистецтва (арти) з новітніми формальними засобами авангарду, зокрема футуризму та кубізму.
2. (у літературі) літературна течія в українській поезії 1920-х років, заснована Миколою Бажаном та Євгеном Плужником, що характеризувалася інтелектуалізмом, ускладненою метафоричністю, прагненням до “будівничості” форми та обробки слова як самоцільного матеріалу мистецтва.