1. (в історії мистецтва) художній стиль, що виник наприкінці XIX — на початку XX століття, характерний використанням витончених, плавних, хвилястих ліній, орнаментів, що наслідують рослинні форми, а також стилізацією; відомий також як “модерн”.
2. (в історії музики) художня течія та композиторська школа в західноєвропейській, переважно французькій та італійській, музиці XIV століття, що характеризувалася ускладненням поліфонії, ритміки та пошуком нових виразних засобів.