1. (біол.) Внутрішній, постійний пласт клітини, що містить основні органели (ядро, пластиди, мітохондрії тощо), на відміну від зовнішнього, тимчасового шару — ектопласта.
2. (іст., рел.) У ранньохристиянській та середньовічній традиції — один з титулів єпископа, що підкреслює його верховну духовну владу в питаннях віри та церковного управління.