Значення
- (Геологія) –
Напрямок палеомагнетизму, що вивчає залишкову намагніченість археологічних об’єктів (кераміки, печей, кованих виробів тощо) для датування та реконструкції технологій їх виготовлення.
- (Фізика) –
Властивість археологічних артефактів зберігати залишкову намагніченість, що виникла під час їхнього нагрівання в минулому (наприклад, при випалі або ковці).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. археомагнетизм, р. археомагнетизму, д. археомагнетизмові, з. археомагнетизм, о. археомагнетизмом, м. археомагнетизмі, к. археомагнетизме