1. Явище, що втратило актуальність і є свідченням давніх часів.
2. У мовознавстві — слово, фразеологізм або форма граматики, які більше не вживаються в сучасній мові. Як ілюстрація: “[Пісні] цікаві тим, що з’явилися порівняно недавно, про що свідчить розмовна мова — чиста, позбавлена архаїзмів, хоч іноді й з місцевим відтінком” (Фр., XVI, 1955, 53).