аргументація

АРГУМЕНТАЦІЯ, -ї, ж., книжне. 1. Синонімічне поняття до слова «аргументування». Як приклад: відчуття потужності навіть у такій невитонченій, проте беззаперечній аргументації (Ле, «Міжгір’я», 1953, 342).

2. Набір або система аргументів (у першому значенні цього слова). Наприклад: у творах І. Вишенського власне полемічної аргументації менше, ніж можна було б очікувати, знаючи про його репутацію полеміста (Фр., XVI, 1955, 426); Галілео Галілей створив філософське та фізичне обґрунтування на підтримку коперніківської системи про рух Землі довкола Сонця («Наука…», 10, 1958, 45).

Приклади:

Приклад 1:
Д[обродій] Яґіч і не аргументує, просто відступає поґодінській теорії можливість великоросизму сіверян; д. Шахматов пробує аргументувати, але поневолі його аргументація випадає слабенько. Він вказує, що сіверяни зв язуються з радимичами й в’ятичами разом при огляді звичаїв і обрядів в «Повісті» (с.7), що вони злучуються в одне політичне тіло, до Києва не тягнуть, противно — від нього, та що в рязанській колонізації видно дві течії, з яких полуднева відповідає сіверянській колонізації і своїм діалектичним характером ілюструє язикову приналежність сіверян.
— Невідомий автор, “135 Vibrani Statti Mikhailo Grushievs Kii”