Значення
- (Юриспруденція) –
Зазнавати арешту; бути затриманим правоохоронними органами з накладенням обмежень на особисту свободу, як правило, у зв’язку з підозрою у вчиненні правопорушення або злочину.
- (Юриспруденція) –
Підлягати арешту (про майно, кошти, рахунки тощо) — накладенню заборони на розпорядження або використання за рішенням суду чи слідчих органів.
- (Юриспруденція) –
(У пасивній конструкції) Бути арештованим кимось; зазнавати арешту з боку певних осіб або структур.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
я арештовуюся, ти арештовуєшся, він арештовується, ми арештовуємося, ви арештовуєтеся, вони арештовуються