АРЕШТОВАНИЙ, -а, -е. Пасивний дієприкметник минулого часу від дієслова «арештувати». Як приклад: більшовицька фракція Четвертої Державної думи, яка різко засудила імперіалістичну війну, у листопаді 1914 року зазнала арешту та висилки до Сибіру (Біогр. Леніна, 1955, 136).
АРЕШТОВАНО, безособове присудкове слово. Наприклад: Я не встиг навіть оглянутися на жваве й галасливе життя шахтарів, коли мене заарештували та ув’язнили у Бахмутській в’язниці (Вас., IV, 1960, 43).
У значенні іменника: АРЕШТОВАНИЙ, -ого, ч.; АРЕШТОВАНА, -ої, ж. Особа, яка міститься під арештом; арештант, арештантка. Приклади вживання: Серед перших, кого затримали, була мати Гриця (Фр., III, 1950, 304); Слідчий дав сигнал, і заарештовану вивели (Кач., II, 1958, 67).