Значення
- (Історія) –
(істор.) Українська скорописна азбука XVI–XVII століть, що використовувалася в канцелярському діловодстві та приватному листуванні; названа на честь видатного українського вченого та графіка Івана Ареф’євича (Арефія), який удосконалив її систему.
- (Лінгвістика) –
(палеогр.) Стиль письма, характерний для українського скоропису доби козацтва, що відрізняється швидкістю написання, зв’язністю літер, специфічними накресленнями графем та численними скороченнями.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. арефівна, р. арефівни, д. арефівні, з. арефівну, о. арефівною, м. арефівні, к. арефівно