1. Представник арабського народу, корінний житель арабських країн.
2. Рідкісна назва арабської мови.
3. (історичне) У середньовічній Європі — вчений, філософ або лікар арабського походження, який зберігав і розвивав античні знання.
арабин
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Бо султанський період — період панування турків… Арабин-озрієць міг бути невільником не інакше, як за пізніших, турецьких часів, себто за часів широко розвитого гаремного життя. А ходити по турецьких садах, стояти коло гаремних фонтанів, бувати серед жіноцтва, зустрічатися з турецькими царівнами — вже ж нікоторим чоловікам турки цього не дозволяють, хіба що євнухам.
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Частина мови: іменник (однина) |