апотип

Значення

1. (Лінгвістика) –

   У лінгвістиці — форма слова, що виникла внаслідок помилкового уявлення про його морфологічну структуру, коли закінчення або інша частина сприймається як частина основи, що призводить до появи нової, «неправильної» форми (наприклад, українське діалектне «спинка» замість «спиння» від «спина» під впливом форм типу «стінка»).

2. (Лінгвістика) –

   У текстології та палеографії — помилкове чи викривлене написання слова або фрази в рукописі, що виникло внаслідок неправильного прочитання (зчитування) переписувачем попереднього тексту, особливо при роботі з абревіатурами або нечітким почерком.

Правопис та відмінювання