1. У євангельських текстах так називають кожного з дванадцяти безпосередніх учнів Ісуса Христа, яких Він доручив поширювати Своє вчення. Наприклад, у творі “Людолови” згадується епізод, де апостол Петро відрікся від Христа (Тулуб, 1957).
2. У переносному, книжному значенні — це палкий прихильник, послідовник і активний пропагатор певної ідеї, вчення чи доктрини. Як ілюстрація: у віршах Шевченка йдеться про апостола правди й науки, а в критиці Островського називають апостолом життєвої правди (1953, 1954).
3. Це також назва богослужбової книги, яка включає тексти «Діяння святих апостолів» та їхні «Послання». У літературі описано випадок, коли син персонажки вперше читав такий «апостола» під час церковної служби (Н.-Лев., 1956).