Значення
- (Фізика) –
(у фізиці, хімії) Властивість речовини, молекули або зв’язку не мати постійного електричного дипольного моменту, тобто бути електрично нейтральною та симетричною, що унеможливлює утворення чітких позитивних і негативних полюсів.
- (Філософія) –
(у переносному значенні, книжн.) Відсутність чітко вираженої позиції, принципової оцінки явища або події; нейтральність, безсторонність, що може сприйматися як байдужість або ухиляння від прямої відповіді.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. аполярність, р. аполярності, д. аполярності, з. аполярність, о. аполярністю, м. аполярності, к. аполярносте