аполлоніїв

1. Належний Аполлону, властивий Аполлону — давньогрецькому богу сонця, світла, мистецтв та пророцтв; пов’язаний з його культом.

2. Створений, натхненний або присвячений Аполлону; характерний для мистецтва, гармонії та класичної досконалості, які уособлював цей бог.

3. (У переносному значенні) Який має риси класичної, гармонійної, ідеальної краси, часто стосовно людської зовнішності або творів мистецтва.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: прикметник () |