1. астр. Точка на орбіті Місяця або штучного супутника нашої планети, що розташована на максимальній відстані від її центру. Як приклад: апогей орбіти ракети-носія може бути на понад сто кілометрів нижчим за апогей орбіти супутника, який вона виводить (Рад. Укр., 14.XI 1957, 3).
2. перен. Найвища точка розвитку, пік або кульмінація чогось. Наприклад, працю над твором можна вести навіть не заспокоївши скорботи, а перебуваючи на її найвищому піднесенні (Л. Укр., V, 1956, 436). Також апогеєм протистояння Київської Русі з Візантією за вплив у Північному Причорномор’ї вважається відомий похід князя Володимира на Херсонес (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 592). Чи: стихійне лихо може сягнути найбільшої сили (Довж., II, 1959, 199).