апофеоз

1. У Стародавній Греції та Римі це означало ритуал або практику вшанування видатної людини шляхом її вознесіння до статусу божества.

2. У книжковій мові — надзвичайне вихваляння, прославлення певної особи, події чи явища, що доводиться до найвищого ступеня. Наприклад, у художніх творах це може бути увічнення протесту або таких почуттів, як материнська любов чи страждання.

3. У театральному мистецтві — урочиста фінальна сцена вистави чи концерту, мета якої — грандіозне прославляння народу, героя чи знаменної події.

Приклади:

Приклад 1:
і — як апофеоз душевної муки Максима — прокляття з його вуст: до небес, до Бога, у безвість («Най тобі оця синя баня так потріскає, як моє серце…»). Усе ж богоборчий пафос Максимових слів аж ніяк не є спробою, умовно кажучи, скинути Небесного волостелина з його престолу.
— Зеров Микола, “Камена”