Аподейтика — у давньогрецькій філософії, зокрема в логіці Арістотеля, демонстративна наука, що ґрунтується на аподиктичних (незаперечних, достовірних) доказах і силогізмах, на відміну від діалектики, яка оперує ймовірними судженнями.
Аподейтика — у сучасній термінології (рідковживане): логічна теорія строго наукового, аподиктичного пізнання; вчення про достовірні, необхідні та універсальні істини, що доводяться з необхідністю.