АПЛІКАТА, и, жін., спец. 1. Спосіб нанесення зображення, напису чи візерунка на поверхню шляхом накладання та закріплення вирізаних з іншого матеріалу деталей; аплікація.
2. У музиці — позначення пальців, якими слід виконувати певні ноти або акорди; аплікатура.
3. У математиці — одна з трьох просторових координат (вісь z), що визначає положення точки відносно горизонтальної площини; висота точки.