АПЛА́ЗІЯ, ї, жін., мед. Вроджена відсутність якої-небудь частини тіла, органа або його частини внаслідок порушення внутрішньоутробного розвитку.
аплазія
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
A.Аплазія B.Деформація C.Аксифоідія D.Шистостернія E.Розщеплення мечоподібного відростка 10. Під час огляду лікар обстежив пацієнта, вивчив аналізи крові та зробив висновок, що ма ють місце порушення перифер ійних органів імуногенезу.
— Невідомий автор, “017 Bilash Vp Anatomiia Opornorukhovogo Aparatu Splankhnologiia Tech”
Частина мови: іменник (однина) |