Апіру — невідм., ч. р., іст. (від аккад. *ḫapiru*). 1. У стародавніх клинописних текстах (Шумер, Аккад, Єгипет, Ханаан) — позначення соціальної групи людей, які не мали власної землі та постійного місця проживання; наймані воїни, мандрівні ремісники, кочівники, збіглі раби або особи, що з різних причин втратили зв’язок зі своїм родом чи громадою. 2. Термін, який у сучасній історіографії часто зіставляють з біблійними євреями (іврим), хоча пряме ототожнення є дискусійним; позначає етнічно неоднорідний прошарок населення Близького Сходу II–I тисячоліття до н. е.
апіру
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: t.d. () |