1. (у математиці, зокрема в лінійній алгебрі та функціональному аналізі) такий, що спряжений оператор (або матриця) дорівнює йому самому, взятого з протилежним знаком; синонімічний до поняття “косоермітів” або “антиермітів”.
2. (у фізиці) властивий операторам, які задовольняють умову самоспряженості зі знаком мінус, наприклад, у квантовій механіці.