АНТИРЕЗОНА́НС, -у, чол. 1. Фіз. Явище різкого зменшення амплітуди вимушених коливань системи, яке спостерігається, коли частота зовнішньої сили збігається з частотою власних коливань системи (на відміну від резонансу, де амплітуда зростає).
2. Ел. Стан електричного кола, за якого повний опір кола стає максимальним, а сила струму — мінімальною за певної частоти; використовується для придушення сигналів певної частоти.