1. Пов’язаний з антипозитивізмом, що стосується філософської критики позитивізму, спрямований на заперечення його основних принципів (таких як обмеження пізнання лише емпіричними даними, відмова від метафізики, абсолютизація наукового методу).
2. Характерний для напряму в соціології, гуманітарних або соціальних науках, який протиставляє себе позитивістській методології, наголошуючи на важливості розуміння (Verstehen), цінностей, інтерпретації та якісних методів дослідження суспільних явищ.