Антипко, -а, чол. рід. 1. заст., ірон. Те саме, що антип; злий дух, біс, чорт; уживається як лайливе слово. — А щоб тебе антипко взяв!
антипко
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |
Древослів
Словник Української Мови
Словник Української Мови
Буква
Антипко, -а, чол. рід. 1. заст., ірон. Те саме, що антип; злий дух, біс, чорт; уживається як лайливе слово. — А щоб тебе антипко взяв!
Відсутні