АНТИДО́Т, -а, чол. рід. 1. Лікарський засіб, що нейтралізує дію отрути в організмі; протиотрута. У разі отруєння необхідно негайно ввести антидот.
антидот
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Лікар іронічно всміхнувся, увів пацієнтові антидот і пояснив, що цей різновид ігуан належить до слабкоотруйних рептилій, чий укус не призводить до миттєвої смерті, однак організм жертви починає поволі розкладатися, а помирає жертва, щойно досягши стадії, коли стане легкостравною для ігуани. Ігуана ж ходить за нею назирці, аби здобич, бува, не втекла, або харч не потрапив у пащу якомусь іншому хижакові.
— Невідомий автор, “036 Izdrik Iurii Fleshka 2Gb”
Частина мови: іменник (однина) |