АНТРОПОЦЕНТРИ́ЗМ, -у, чол. 1. Світоглядна позиція, згідно з якою людина є центром Всесвіту та найвищою метою всіх подій, що відбуваються у світі; протилежне — теоцентризм.
2. У філософії та культурології — принцип, за яким людина розглядається як вихідний пункт і головний об’єкт пізнання, а також як міра всіх речей.