АНТРАЦЕ́Н, -у, ч. Тверда кристалічна речовина (С14Н10) зі слабким синюватим відливом, яку добувають із кам’яновугільної смоли; застосовують для синтезу барвників, у виробництві пластмас тощо.
антрацен
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |