1. У літературознавстві та риториці — стилістичний прийом, протилежний клімаксу (кульмінації), що полягає в навмисному зниженні емоційної напруги, інтересу або важливості в кінці твору, висловлювання чи сцени, коли за сильним, драматичним епізодом слідує раптово звичайний, прозаїчний або комічний фінал.
2. У драматургії та сюжетній побудові — слабка, незадовільна розв’язка конфлікту після досягнення кульмінації, яка створює відчуття розчарування або невиправданого спаду інтересу.
3. У розмовній мові — будь-яка ситуація, подія чи дія, що очікувалася як урочиста, вражаюча чи вирішальна, але насправді виявилася незначною, банальною або смішною, викликаючи ефект розчарування.