АНОФТА́ЛЬМ, -а, чол., мед. Вроджена або набута відсутність одного чи обох очних яблук; безочність.
анофтальм
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |
Древослів
Словник Української Мови
Словник Української Мови
Буква
АНОФТА́ЛЬМ, -а, чол., мед. Вроджена або набута відсутність одного чи обох очних яблук; безочність.
Відсутні