Значення
- (Філософія) –
(у філософії, особливо в антропології) Пов’язаний з аноезисом — станом читої, безпосередньої свідомості, що передує рефлексії та логічному мисленню; такий, що стосується досвіду, який ще не осмислений та не вербалізований.
- (Психологія) –
(у психології) Характеризуючийся втратою здатності сприймати нову інформацію або формувати нові спогади, часто через органічне ураження мозку.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. аноетичний, р. аноетичного, д. аноетичному, з. аноетичного, о. аноетичним, м. аноетичнім, к. аноетичний