1. Стародавні римські історики (переважно III–I ст. до н.е.), які викладали події рік за роком у формі щорічних записів (анналів), часто з акцентом на внутрішній політичній боротьбі та діяльності магістратів; представники раннього етапу римської історіографії (наприклад, Квінт Фабій Піктор, Луцій Цінцій Альмент).
2. У широкому значенні — історики, хроністи або дослідники, які використовують аналітичний метод викладу матеріалу в хронологічній послідовності подій (за роками).