Значення
- (Техніка) –
Технічний термін, що означає кріплення, закріплення деталі, конструкції або об’єкта за допомогою анкера (спеціального кріпильного елемента, що закріплюється в основному матеріалі — бетоні, камені, цеглі).
- (Психологія) –
У психології (нейролінгвістичному програмуванні) — техніка встановлення зв’язку між певним стимулом (зоровим, звуковим, тактильним) та конкретним психоемоційним станом людини, з подальшою можливістю викликати цей стан шляхом застосування того ж стимулу.
- (Техніка) –
У морській справі — постановка судна на якір, закріплення його на якорі; також закріплення чогось за допомогою якоря або якірного пристрою.
- (Спорт) –
У альпінізмі, скелелазінні — закріплення мотузки, страхувальної системи або альпініста на скелі за допомогою анкерних точок (шлямбурних гачків, закладних елементів тощо).
- (Соціологія) –
У журналістиці та медіа — процес або результат закріплення певного значення, інтерпретації чи емоційного забарвлення за явищем, подією чи поняттям через повторюване впливове висвітлення в інформаційному полі.
Правопис та відмінювання
н. анкерування, р. анкерування, д. анкеруванню, з. анкерування, о. анкеруванням, м. анкеруванні, к. анкерування