анкерування

[ɑnkɛruʋɑnnjɑ] Іменник

Буква:А

Значення

  1. (Техніка) –

    Технічний термін, що означає кріплення, закріплення деталі, конструкції або об’єкта за допомогою анкера (спеціального кріпильного елемента, що закріплюється в основному матеріалі — бетоні, камені, цеглі).

  2. (Психологія) –

    У психології (нейролінгвістичному програмуванні) — техніка встановлення зв’язку між певним стимулом (зоровим, звуковим, тактильним) та конкретним психоемоційним станом людини, з подальшою можливістю викликати цей стан шляхом застосування того ж стимулу.

  3. (Техніка) –

    У морській справі — постановка судна на якір, закріплення його на якорі; також закріплення чогось за допомогою якоря або якірного пристрою.

  4. (Спорт) –

    У альпінізмі, скелелазінні — закріплення мотузки, страхувальної системи або альпініста на скелі за допомогою анкерних точок (шлямбурних гачків, закладних елементів тощо).

  5. (Соціологія) –

    У журналістиці та медіа — процес або результат закріплення певного значення, інтерпретації чи емоційного забарвлення за явищем, подією чи поняттям через повторюване впливове висвітлення в інформаційному полі.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. анкерування, р. анкерування, д. анкеруванню, з. анкерування, о. анкеруванням, м. анкеруванні, к. анкерування

Більше записів