анізокон'югація

[ɑnizokon'juɦɑt͡sijɑ] Іменник

Буква:А

Значення

  1. (Хімія) –

    У хімії: явище, при якому молекули речовини здатні утворювати кон’юговані системи з різною кількістю сполучених кратних зв’язків, що призводить до відмінностей у їхніх фізичних та хімічних властивостях.

  2. (Фізика) –

    У фізиці та оптиці: властивість деяких анізотропних середовищ, зокрема кристалів, неоднаково поглинати світло з різною поляризацією, що пов’язано з відмінностями в кон’югації (спряженні) електронних систем за різних напрямків.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. анізокон'югація, р. анізокон'югації, д. анізокон'югації, з. анізокон'югацію, о. анізокон'югацією, м. анізокон'югації, к. анізокон'югаціє

Більше записів