Значення
- (Хімія) –
У хімії: явище, при якому молекули речовини здатні утворювати кон’юговані системи з різною кількістю сполучених кратних зв’язків, що призводить до відмінностей у їхніх фізичних та хімічних властивостях.
- (Фізика) –
У фізиці та оптиці: властивість деяких анізотропних середовищ, зокрема кристалів, неоднаково поглинати світло з різною поляризацією, що пов’язано з відмінностями в кон’югації (спряженні) електронних систем за різних напрямків.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. анізокон'югація, р. анізокон'югації, д. анізокон'югації, з. анізокон'югацію, о. анізокон'югацією, м. анізокон'югації, к. анізокон'югаціє