АНІТРО́ШЕЧКИ, присл., підсил. Те саме, що анітро́хи (у 1 знач.), але зі ще більшим підсиленням заперечення; зовсім, абсолютно ніскільки, ні на йоту. Уживається для категоричного заперечення чого-небудь, підкреслюючи повну відсутність чогось або нездійсненність дії навіть у найменшій мірі.
анітрошечки
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Тільки ж знов кажу: у мене єсть іще настільки критичності, щоб знати, що цього не буде, бо я анітрошечки не геній: щонайбільше, я — буйніша, крупніша величина поміж іншими бездарностями, та й тільки!
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Приклад 2:
Він мене анітрошечки не любить, а я — нещаслива!..» «Який я щасливий, що можу вірно любити навіть того, хто мене не любить!» — раював тим часом Лаговський. XVI Старі Шмідти познайомилися з туапсинським «городським головою», і він їх запросив до себе в гості на вечір, разом із синами й з професором.
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Частина мови: прислівник () |