Прислівник, підсилювальна форма до «анічого». Уживається для позначення повної відсутності чого-небудь, абсолютного заперечення наявності чогось; зовсім нічого, геть нічого, анітрохи.
анічогісінько
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
— так от тепер вона, Гандзя, так само анічогісінько не мусить і нехай там світ валиться під три чорти з усіма пришелепуватими Тадзями, котрі нехай і не натинаються сперечатися, хоча Тадзьо й на думці не мав сперечатися (де ж би він сперечався, та ще, боронь Боже, з жінкою! ), мовчки потерпаючи, що йому не пощастило знайти для Гандзі ще заспокійливіших і щиріших, ніж ті, які він знав, слів (а він же так старався, що, здавалося, одного цього старання вистачає, аби зрушити стіни, не те що Гандзину уперту глухоніму наїжаченість, бож вона чула, а заразом і не чула його слів), які бодай трохи передали б те найтепліше, дійсно кусник живої душі, що його він натинався простягти Гандзі, крізь, може, й справді не надто добірливі, загальникові вислови, тільки невже ж вона не вичула (таж жінки подібні недомовлення, спричинені зовнішньою недолугістю, переважно ліпше відчувають за чоловіків, чи Гандзя в запопадливій гонитві за женихами, і звідки в неї цей шал, властивий гістеричним перестаркам?
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”
Частина мови: прислівник () |