АНГЛОСА́КС, а, чол.
1. Представник групи германських племен (англів, саксів, ютів), які в V–VI століттях завоювали та заселили територію сучасної Англії, заклавши основи англійської народності.
2. перен. Особа, що належить до англомовних народів, насамперед вихідців із Великої Британії та Сполучених Штатів Америки, яких об’єднує спільне культурне, правове та політичне походження; часто вживається в історичному або політологічному контексті для означення носіїв англосаксонської цивілізації.