Словник Української Мови
Буква
1. У релігійних уявленнях (християнстві, іудаїзмі, ісламі) — надприродна безтілесна істота, посланець Бога, який виконує Його волю, охороняє людей або сповіщає їм божественну волю.
2. перен. Про людину, яка є втіленням доброти, лагідності, чистоти, ніжності або є чиїмось добрим покровителем, захисником.
Приклад 1:
Якийсь маленький, майже зовсім безплотний, вимучений кашлем і задухою… Дружина біля нього, недремна, як ангел-охоронець. Здавалося навіть, що то вже не так жінка, як його… Гостинний, як завжди, запросив до вечері, але сам їсти вже не міг.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Приклад 2:
Отсюду родились hieroglyphica, emblemata, symbola7» таинства, притчи, басни, подобія, пословицы… И не дивно, что Сократ, когда ему внутренный ангел, предводитель во всѣх его дѣлах, вел!л писать стіхи, тогда избрал Езоповы басни*. И как самая хит-рѣйшая картина неучоным очам кажется враками, так и здѣсь дѣлается.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”
Приклад 3:
Вижу, что твой хранитель есть то ангел витыйства. Тебѣ-то дано, как притча есть: «Ex musca elephantem»16, «Ex cloaca aream»17.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”