АНДРУ́ТИК, -а, чол. рід. 1. Зменшено-пестливе до андрут (вафля, часто з начинкою).
2. Рідк. Те саме, що андрут (у значенні «тонка, хрумка випічка»).
андрутик
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |
Древослів
Словник Української Мови