АНДРО́Н, а, чол.
1. У Стародавній Греції — чоловіча половина будинку, де господар приймав гостей; чоловіча кімната.
2. У ранньохристиянських храмах — приміщення або частина храму, призначена для чоловіків.
андрон
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Андрон платив нам золотими п’ятірками дуже рідко, поки не виплатив борг. Так от ми, хоч і були бідні, а все ж я іноді купував фісташки, які дуже любив.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”
Частина мови: іменник (однина) |