drevosliv.com

Словник Української

андрій

Буква

1. Чоловіче особове ім’я грецького походження (від грец. Ανδρέας — «мужній», «хоробрий»), яке вживається в українській мові як власна назва для позначення особи.

2. У народному календарі та обрядовості: традиційна назва церковного свята на честь апостола Андрія Первозванного (Андріїв день, 13 грудня за новим стилем), з яким пов’язаний низка вірувань, передусім дівочих гадань про майбутнє заміжжя.

Приклади:

Приклад 1:
Крім неї значну роль у контактах з українськими дисидентськими колами відігравали чеський мовознавець, мій близький друг Андрій Куримський разом зі своєю чеською колеґою чарівною маленькою Руженою Шішковою, літературознавець Орест Зілинський, не кажучи вже про Миколу Мушинку. З переїздом Інституту літератури 1960 року до нового приміщення на Кірова, 4, а особливо після смерти Білецького 1961 р., коли у директорське крісло сів Шамота, атмосфера там ставала дедалі напруженішою.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”

Приклад 2:
Publisher: Andrii Ponomarenko © Ukraine — Kyiv 2024 978-617-8454-28-9 АНДРІЙ ЛАГОВСЬКИЙ ЧАСТИНА ПЕРША НЕ ПОРОЗУМІЮТЬСЯ (Із життя істериків) І Дочекався я свого святонька. Виряджала в світ мене матінка… — Нехай, сину мій, ми працюємо, Нехай цілий вік ми горюємо — Та не всі ж, як ми, в землі риються: Може, є такі, що і миються.
— Тютюнник Григорій, “Вир”

Приклад 3:
Зійшовши із своєї світлички на низ, у їдальню, Андрій побачив там саму-но панію, величну grande dame[1]. Він поздоровкався з нею.
— Тютюнник Григорій, “Вир”

More posts