АНАЇ́С, невідм., жін. рід. Власна назва; жіноче ім’я, поширене в деяких європейських культурах (зокрема французькій).
анаїс
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: t.d. () |
Древослів
Словник Української Мови
Словник Української Мови
Буква
АНАЇ́С, невідм., жін. рід. Власна назва; жіноче ім’я, поширене в деяких європейських культурах (зокрема французькій).
Відсутні