1. У давньогрецькій міфології — персоніфікація неминучості, необхідності, фатуму; божество вищого рівня, що уособлювало непорушний закон природи та долі, якому підпорядковувалися навіть верховні боги.
2. У філософії (особливо в стоїків) — висока, невідворотна необхідність, закон буття, що керує світом і людьми.
3. У переносному значенні — невідворотна доля, рок, фатальна необхідність, сила, що примушує до чогось поза власною волею.