АНАЛЕ́ПТИКИ, -ів, мн. (одн. анале́птик, -у, ч.). Фармакологічна група лікарських засобів, що стимулюють центральну нервову систему, зокрема дихальний та судиноруховий центри довгастого мозку, застосовувані при гострих порушеннях дихання та кровообігу, колапсі, отруєннях снодійними тощо.
аналептики
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |