АНАЛА́В, а, чол., церк. Те саме, що аналой; високий столик з похилим верхом, на який під час богослужіння кладуть ікони, Євангеліє, хрест тощо.
аналав
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |
Древослів
Словник Української Мови