анакрота

Анакрота, и, жін. 1. Фізіол. Висхідна частина сфігмограми, що відображає підвищення тиску в артерії під час систоли серця; висхідний зубець пульсової хвилі.

2. Мовозн. Початковий, висхідний етап артикуляції звука мовлення, що характеризується переходом органів мовлення з нейтрального або попереднього положення до позиції, необхідної для вимови конкретного звука; екскурсія.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |