АНАКЛА́ЗА, и, жін., спец. 1. У віршуванні — повторення того самого слова або групи слів на початку та в кінці віршованого рядка чи строфи, що створює кільцеву композицію; різновид синтаксичного паралелізму.
2. У риториці — стилістична фігура, що полягає в повторенні того самого слова в різних відмінкових формах або з різним граматичним значенням для підсилення виразності вислову.