1. Історичний термін для позначення масового переселення населення з родючих районів у важкодоступні, пустельні місцевості (гірські, лісові тощо) з метою уникнення податкового гніту та експлуатації в Стародавньому Єгипті епохи Пізнього царства та періодів іноземного панування.
2. У широкому сенсі — добровільне відокремлення від суспільства, усамітнення; форма соціального протесту або релігійного подвижництва, що полягає у житті в самоті та відмові від мирських благ.